Виховання: баланс обмежень і свободи  

 

Якщо ми поміщаємо свою дитину в дуже жорсткі рамки, одягаємо на неї «хомут» і обмежуємо певними рамками, і тільки таким чином показуємо їй, як потрібно діяти, то цим не даємо їй розвиватися. Вона зростає дуже обмеженою людиною, яка виконує лише те, що від неї вимагається, а все інше її не турбує — нехай всі залишать її у спокої. Батьки, які не створюють відповідного оточення для своєї дитини, не пояснюють, що відбувається у зовнішньому світі, тобто не є посередниками між дитиною і цим світом, не лише не допомагають їй, а ще й завдають шкоди.

Також погано, коли ми залишаємо дитину у вакуумі, не даємо їй ніяких установок, тоді вона стає ще більш  нещасною, тому що шукає: що ж робити? В цьому випадку вона перебуває під впливом внутрішніх вибухів і глибинних тисків, які у будь-якому віці проявляються у людини у вигляді недобрих вчинків і наслідків.

Має бути серединний шлях, коли ми даємо дітям правильні установки, пояснюємо що до чого, показуємо приклади своїм відношенням і поведінкою. Дитина бачить батьків, як приклад того, що ми вимагаємо від неї.

Більш того, в правильно побудованому суспільстві цей приклад показують дітям не лише батьки, але й оточення: сусіди, родичі, школа, товариші. Тому вона мимоволі намагається втілити в собі те, що бачить навколо.

Поділитися в соц. мережах

0

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *