Що дає виховання: знання чи здатність пізнати світ людей

 

Дорослі звично називають молодь «байдужою», «холодною», «відчуженою». Один з модних нині епітетів — «поверхнева». «Покоління екранів» — класика жанру. За цим непривабливим фасадом криється ще більш непривабливий зміст — по суті своїй, бомба сповільненої дії. Дослідження Мічиганського університету вказують на 80-процентне зниження емпатії, здатності співпереживати одне одному. Але проблема не в них. Проблема в нас, батьках.

Ніщо не відбувається просто так. Не буває «хорошої молоді» та «поганої молоді». Кожне покоління є результат отриманого виховання. Кожне зіпсоване в міру того, наскільки його «недогледіли». Ось і виходить, що ми самі накликаємо на себе біду. Адже ми могли б створити зовсім інший світ. Але захопилися гонитвою за комфортом, за кар’єрою, за «самореалізацією», за статусом, за соціально «прописаними» матеріальними цінностями … І на цьому шляху прокліпали дітей, вони витекли як вода крізь пальці.

Кожен окремо може на це заперечити, але всі разом, колективно, ми не відшукаємо вагомих виправдань. Де ми були, коли вони пішли з дворів, закинули футбол вечорами, відмовилися від «стародавніх» безмоторних велосипедів, розпрощалися назавжди з природою — і занурилися в тривимірні проекції HD, в двовимірні відносини з алкогольно-наркотичним душком? Де ми були, коли екрани відучали їх дотикатися, розуміти один одного, думати, відчувати?

Замість того щоб готувати їм щасливе життя, ми здавали їх в школу, і вони отримували там знання.

 

Поділитися в соц. мережах

0

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *