Свекруха і невістка

Притча.

Колись давно жила в одному селі дівчина. За стародавнім слов’янським звичаєм після весілля вона прийшла жити до будинку свого чоловіка. Але дуже незатишно було молодій невістці зі свекрухою. Та її постійно повчала і в усьому дорікала.

Якось вранці відправилася молода жінка до знахаря, який жив на околиці лісу.

— Що привело тебе до мене, красуне? Невже мужика приворожити? — запитав дід.

— Ніхто мені не потрібен, я чоловіка свого люблю, але з матір’ю його жити не в змозі.

— Що ж ти від мене хочеш?

— Прошу тебе, допоможи мені. Дай мені отрути, щоб я отруїла її.

— Чи на цьому щастя своє побудуєш, молодице? Ну, та й добре … Шкода мені тебе. Дам я тобі зілля. Щоранку будеш заварювати його і поїти цим чаєм матір свого чоловіка. Та тільки порада у мене для тебе є.

— Яка? Говори — все виконаю, аби скоріше позбутися цієї змії.

— У селі то у нас чутки швидко ширяться. Запідозрять тебе. Так ось, щоб цього не сталося, зміни своє ставлення до свекрухи. Стань ласкавою, привітною, посміхайся. Недовго доведеться тобі мучитися.

Так і вчинила жінка. Ще тільки півні проспівали, а вона встає, хліб вимішує, піч топить, кашу готує, зілля отруйне свекрусі заварює. І ласкаво так запрошує її покуштувати диво-чай. Мамою кличе, слухається у всьому. Чоловік не натішиться: як рідні стали матір та дружина. Свекруха коло невістки упадає всією душею. І та любов’ю, ще й щирою, відповідає.

Поспішає вона знову до знахаря, кидається до ніг його зі сльозами:

— Дідусю, благаю тебе. Ти ж все можеш. Дай протиотруту. Занадто багато чаю заварила я своїй свекрусі. Помре. А вона ж матір’ю турботливою мені стала.

— Мила моя, заспокойся. Я дав тобі ароматні трави, з яких ти варила для свекрухи смачний і корисний чай. Отрута ж була у твоєму серці, але з Божою допомогою ти її позбулася.

Поділитися в соц. мережах

0

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *