Архив рубрики: СІМЕЙНЕ КОЛО

ПРОБУДЖЕННЯ ЖІНКИ

Хвиля теми сексуальних скандалів, наштовхнувшись на нашу свідомість, розсипалася міріадами життєдайних крапель по всіх інформаційних просторах, зрошуючи мізки й фантазії населення нашої матінки-мережі, та годуючи масу журналістської братії в ЗМІ. Було таке собі мирне житейське море, накриє, бувало, хвиля хвилю, розійдуться… і раптом! – як вулкан підводний, справжнісіньке тобі цунамі!

Тут вам, знаєте, не хвилі, і навіть не люди зійшлися, тут, як видно, якісь природні основи зустрілися. Які? А от давайте розгляемо…

ОСНОВА ПЕРША. ІЗ ЧОГО НАС ЗРОБЛЕНО

Люди – вони різні. Той – «товстий і гарний парніша», той – худий та кашляє. Проте, зазирнувши в історію, — чим, мовляв, природа наділяє людей, аби їх розділити? – побачимо, що ані статура, ані худорба нічого не обумовлюють. Градуює нас сила матеріалу, з якого нас зроблено, — егоїстичного бажання. У кого воно сильніше, — той, як велике цабе, скаче попереду, в кого трохи менше, — ті або за ним, на підхваті, або позаду, отарою, пилюку ковтають.

«Сильні», тобто більш егоїстичні, встановлювали жорсткі ієрархичні структури в суспільстві з передачею у спадок суспільного статусу. Я гранд? Гранд. Отже і син мій, щойно народившись, вже буде грандом, кавалером Ордену Трьох Мечів, полковником гвардії і подавальником панчох його величності.

Проте матеріал, з якого нас зроблено, він – живий. Тобто, розвивається. Тож ті, хто століттями ззаду тупотіли, починають відчувати своє «я», озираються, — а чого це ми тут отарою, як барани якісь, плентаємося?

Що ближче до нашого часу, то процес розвитку матеріалу набирає сили. Хто був малий, починає показувати норов, пішли революції, було бидло – стали громадяни, а політики як осідлали собі процес то й висунули ідею взагалі рівних прав, — моторошно навіть уявити! — для кожного. А в догоду капіталізмові, котрий звів усі стосунки до виробництва-купівлі-продажу, запровадили демократію.

Квітчаста й багата історія розвитку людського егоїзму. Проте нас цікавить саме зародження і посилення «я» в усіх його часточках. Так-так, в усіх.

Ну, як читач вже здогадався, нас цікавлять жінки.

ОСНОВА ДРУГА, АБО «ДИФІРАМБ ЖІНЦІ»

Не можна ж сказати, що в історії не було жінок-фараонів, імператриць та інших цар-дівиць. Не можна ж сказати, щоб зовсім не було випадків, коли жінка вирішувала долю племен та народів. Та й егоїзму в неї, нівроку, вистачає… То чому ж цивілізація людська така вже «занадто чоловіча»? Спрацьовує тут, як видно, якийсь додатковий принцип.

Скакати великим цабе попереду, мотнутися до зірок і назад, будувати і руйнувати держави, вогонь у богів поцупити та людям його, обпікаючись, принести, — ну, герой, ніхто ж не заперечить. А от залишаючись «негероєм», доглядати дім та дітей, поки він там по зіркам швендяє, наповнювати життям все нові й нові держави, століттями підтримувати той крадений вогонь і тепло, — на це жоден легендарний герой не здатен. Яким би здоровилом і відчайдухом він не був. Не впорається просто. Завиє та втіче, городами, — голови комусь там геройськи рубати.

Чоловік, мужчина, може дім збудувати, але ж залишатиметься цей «дім» позбавленною життя спорудою, поки в неї не увійде жінка та не розвісить по вікнах свої фіраночки.

Коротше кажучи, є суспільні системи, і є одна малозрозуміла штука, котра зветься «життя». І є жінка, — основа, без якої немає ні життя, ні домівки, ні сім’ї, а без них не змогли б підноситися й руйнуватися тимчасові будівлі наших цивілізацій.

Оце ж він і є, — принцип, — причина «другорядності» жінки в суспільстві: основу ми завше сприймаємо як таке, що є нижчим за те, що завдяки їй з’являється і зростає. От земля, наприклад: скільки лісу не вирубай, — вона ще виростить, скільки скарбів її не переведи дурно, — вона  ще видасть…

А втім, відклавши поки вбік цей, ще недоспіваний, дифірамб жінці як основі життя, повернемося до нашого егоїзму. Ми з ним розсталися саме тоді, коли він, сходячи, як на дріжджах, дарував цінність власного «я» кожній людській істоті. Жінки, вони, зрозуміло, іншої породи створіння, проте, з того ж тіста зроблені. От і їх зачепило процесом.

ЦЕ БУВ ПРОРИВ!

Першими повстали проти безправності, звісно, жінки Сполучених Штатів, коли ті штати ще за незалежність воювали. А вже в середині 19 ст. – перший з’їзд, присвячений захисту прав жінок.

Право голосу. У боротьбі за рівність у голосуванні під ударами жінок бастіони падали один за одним: першою, кінець 19 ст., здалась Нова Зеландія, потім Австралія, потім, після лютневої революції, Росія.

Медицина. Для нас вона невіддільна від жінки, а першій жінці-хірургу довелося робити блискучу кар’єру військового лікаря під виглядом чоловіка. А Флоренс Найтінгейл, під час Кримської війни зменшивши смертність у лазаретах з 42 до 2,2%, довела: є таке поняття «медсестра».

Авіація. Перша – Раймонда де Ларош, у 1909-у перший зліт, посвідчення французького пілота №36.

Журналістика, діпломатія, політика, військова справа… То були жінки, які хотіли не «відсунути чоловіків». То були жінки, які відчували, що, коли вони доб’ються рівності, опанувавши «чоловічі» професії, світ стане кращим.

ВІЙНА ЗА «ВСЕ МОЖНА»

Тож слава амазонкам? Та воно слава, безсумнівно, просто амазонок – одиниці. А тісто егоїму, пихкаючи, почало ж пишно сходити в усіх. У масах. А для людини маси світ тоді робиться кращим, коли стає приступно все. Все можна.

«Все» — це, зрозуміло, речі базисні для живої істоти: їжа, безпека і секс. З доступністю їжі та безпеки капіталізм укупі з соціальною державою сяк-так впорались. А от доступність сексу масам довелося завойовувати в ході сексуальної революції.

Жіночому ж масовому руху за статеву рівність ця революція дала змогу відкрити новий фронт боротьби, — сексуальність. І провести серію звитяжних тактичних наступів: зробити обвинувачуваною і підсудною чоловічу сексуальну ініціативність, і ввести в бій сексуальну провокацію з бойовим розфарбуванням, підкресленням сексапільності та оголенням. Та так, що запитай свіженький, щойно прилетівший, інопланетянин: «А хто тут, на світлині колективу фірми, самці, а хто самички?» — відповісти можна коротко і вичерпно: напівголі – це жінки, повністю одягнені, — чоловіки.

На війні як на війні. Просто на цій війні за «все можна», за приступність усього, руйнується те єдине, в чому тепліє та малозрозуміла штука, що зветься «життям», тобто – сім’я і дім.

ОСНОВА ТРЕТЯ, КОТРУ ВЖЕ Й МІНЯТИ ЧАС

А втім незрозуміло. Нормальне, природне явище, — зростання цінності «я» кожної людини, — руйнує інше нормальне природне явище, — сім’ю і дім? Як це може бути?

Аби зрозуміти причину цього, варто нам придивитися ще до однієї основи. Скільки вже їх у нас? Забагато? Ну гаразд, остання, але ж найголовніша, домовились?

Так от, сутністю людських стосунків є використання інших для власної користі. І природним сексуальним потягом партнера також користуємося, кожний для себе. Але ж і в цьому ми несхожі. Життя чоловіка, — граючись і помиляючись, будувати та руйнувати. Тому секс не належить до життєвих цілей чоловіка.

Для жінки секс є важливою частиною її природного призначення, — дарувати та підтримувати життя. Тому й сприйняття сексу в неї незрівнянно багатше, і використання партнера значно багатогранніше і більш багатоцільове. Це і сексуальне задоволення, і – здобути відчуття стабільності, і долучитися до статусу партнера, і дістати за секс те, чого вона сама досягти або ж зробити, не в змозі.

Чоловік в цьому плані є істотою вельми примітивною. Сексом користується тільки для задоволення, ну там ще може – підтвердити самооцінку і статус. Ставлення полегшене і поверхневе, котре він і на жінку переносить: а що їй? – вона свій кайф спіймала…

І хоч зараз, підмочені трохи модною хвилею боротьби з сексуальними домаганнями, чоловіки, як розумні та слухняні діточки, намагаються старанно обурюватися, але ж, за природою своєю, не можуть уторопати: а з чого це увесь цей вереск? «Ущипнув», «переспав»… Ну то й?..

Дійсно, важкенько зрозуміти, і чоловікам, і жінкам, що ось так, у шарварку боротьби усіх з усіма, іде з історичної сцени цивілізація егоїстичного користування один одним. Іде геть, з бурхливими кризами, — в економіці, культурі, моралі, з цунамі скандалів. Природне зростання людського «я» продовжується, а услід за ним летять турбулентні завихрення невтримного егоїзму. І всі похапливо користуються, користуються, користуються, дістаючи наостанок вигоди від чужих ліжок, можливостей, бажань, посад…

Криза усіх нас «додавить». Примусить чоловіків і жінок прийти до нової цивілізації життя, — а не руйнування, до нових основ людських стосунків, — взаємодопомоги і любові, а не узаконено егоїстичного користування один одним.

Навіщо? А тому, що тільки за нових основ те саме, природне, зростання відчуття самоцінності кожною людиною не руйнуватиме те, в чому лише й здатне тепліти життя: сім’ю і дім.

Але здійснити це чоловік і жінка зможуть тільки разом, йдучи рука в руку. А інакше насправді, – навіщо було жінці пробуджуватися у своїй людській гідності, і входити у суспільство на рівних правах?..

ОпенТВ   http://www.opentv.tv/probuzhdenie-zhenshhiny/

Свекруха і невістка

Притча.

Колись давно жила в одному селі дівчина. За стародавнім слов’янським звичаєм після весілля вона прийшла жити до будинку свого чоловіка. Але дуже незатишно було молодій невістці зі свекрухою. Та її постійно повчала і в усьому дорікала.

Якось вранці відправилася молода жінка до знахаря, який жив на околиці лісу.

— Що привело тебе до мене, красуне? Невже мужика приворожити? — запитав дід.

— Ніхто мені не потрібен, я чоловіка свого люблю, але з матір’ю його жити не в змозі.

— Що ж ти від мене хочеш?

— Прошу тебе, допоможи мені. Дай мені отрути, щоб я отруїла її.

— Чи на цьому щастя своє побудуєш, молодице? Ну, та й добре … Шкода мені тебе. Дам я тобі зілля. Щоранку будеш заварювати його і поїти цим чаєм матір свого чоловіка. Та тільки порада у мене для тебе є.

— Яка? Говори — все виконаю, аби скоріше позбутися цієї змії.

— У селі то у нас чутки швидко ширяться. Запідозрять тебе. Так ось, щоб цього не сталося, зміни своє ставлення до свекрухи. Стань ласкавою, привітною, посміхайся. Недовго доведеться тобі мучитися.

Так і вчинила жінка. Ще тільки півні проспівали, а вона встає, хліб вимішує, піч топить, кашу готує, зілля отруйне свекрусі заварює. І ласкаво так запрошує її покуштувати диво-чай. Мамою кличе, слухається у всьому. Чоловік не натішиться: як рідні стали матір та дружина. Свекруха коло невістки упадає всією душею. І та любов’ю, ще й щирою, відповідає.

Поспішає вона знову до знахаря, кидається до ніг його зі сльозами:

— Дідусю, благаю тебе. Ти ж все можеш. Дай протиотруту. Занадто багато чаю заварила я своїй свекрусі. Помре. А вона ж матір’ю турботливою мені стала.

— Мила моя, заспокойся. Я дав тобі ароматні трави, з яких ти варила для свекрухи смачний і корисний чай. Отрута ж була у твоєму серці, але з Божою допомогою ти її позбулася.

Тріснутий казанок. Притча

У однієї старої жінки було два великих казанка. Кожен з них висів на кінцях коромисла, яке вона носила на шиї. Один казанок був з тріщиною, а інший був ідеальним. Під кінець довгого шляху від струмка до будинку цілий казанок залишався повним, а тріснутий був заповнений лише наполовину.

Цілих два роки це повторювалося з дня у день: жінка приносила додому тільки півтора казанка води. Звичайно, цілий казанок пишався своїми досягненнями. А ось бідний тріснутий казанок соромився свого недоліку, він був нещасним, оскільки міг виконувати своє призначення лише наполовину. Його удавана неспроможність тривала два роки.

І ось, одного разу біля джерела казанок зважився звернутися до жінки: «Мені так соромно за себе тому, що через тріщини в моєму боці вода весь час виливається по дорозі додому». Читати далі

Діти не в радість. Чому жінки шкодують, що завели дітей? Проблема материнства чи батьківства сьогодні є відображенням серйозних змін у суспільстві.

Після оприлюднення результатів опитування YouGov з’ясувалося, що кожен п’ятий німець шкодує, що став батьком чи матір’ю, і вважає народження своїх дітей помилкою. Явище вимушеного материнства є головною ознакою провалу вимог до жінок повністю присвятити себе дітям. Зростає думка, що бути матір’ю погано, а бути батьком – справжня каторга, безперервна боротьба з системою, яка підштовхує жінок до материнства, але при цьому постійно ставить їм палки в колеса. Величезні витрати на дітей. Відповідь на скарги про труднощі материнства: «Ну, так не потрібно було народжувати!». Чоловіки, які стали батьками проти власної волі, зазвичай викликають співчуття і симпатію. Читати далі

Сім’я — простір поступок і любові

Взаємні поступки в сім’ї будуються поверх нашого внутрішнього опору. У цьому немає нічого незвичайного. Головне ніхто не вимагає один від одного ніяких змін. Ми ґрунтуємося лише на взаємній згоді, не прагнемо виправляти або ламати партнера. Ми будуємо свої поступки на основі розуміння того, що наші характери неможливо змінити і що я не дію згідно зі своїм егоїзмом. І тому я поступаюся чимось заради того, щоб створити нашу «спільну територію любові». Варто зрозуміти, що без поступок ми ніколи не зможемо зав’язати добрий зв’язок ні в сім’ї, ні у будь-якому іншому місці. При цьому я не відміняю себе і не відміняю чоловіка/дружину. Я поступився/поступилася, але це не називається, що я зігнувся/зігнулась. Я піднявся над собою, а не перекреслив себе. Я усвідомлюю, що не згоден з дружиною, і в той же час я знаю, що зобов’язаний прийняти її бажання, її звичку, її погляд — вище за своє бажання, звичку, думку.
Виходить, що я залишаюся при своїй думці, а вона при своїй. Але я свідомо дозволяю їй володарювати наді мною. А вона, зі свого боку, робить те ж саме. Це не просто, зате кожен при цьому ніби подвоюється, і ми з’єднуємося в одне ціле — сім’ю. Я включаю в себе все, що є в дружині: і позитивне, і негативне, а вона включає все, що є в мені: позитивне і негативне.

Родинні цінності

Останні соціологічні дослідження показали, що початок XXI столiття ознаменувався рекордним зниженням цінності сім’ї. Все більше і більше людей вважають за краще уникати не тільки шлюбу і дітей, а й серйозних довгострокових відносин, віддаючи перевагу більш простим одноразовим зустрічам, які не зачіпають емоційну сторону і не навантажують відповідальністю.

Більш того, засоби масової інформації, які мають незаперечний вплив на соціальну свідомість суспільства, настрій і формування картини світу пропонують людині форми відносин протилежні традиційній сім’ї, і руйнують тим самим не тільки «сім’ю» як суспільну категорію, але і змінюють наше уявлення про відносини в цілому . Мова йде не тільки про повальну пропаганду гомосексуалізму, але і про популяризацію самотності. Читати далі

ДУХОВНО-МОРАЛЬНА СФЕРА БУТТЯ ЯК РЕГУЛЯТОР ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДСТВА

На яких китах тримається дружна сім’я? І чому все частіше і частіше розвалюються молоді сім’ї? Здається, що вже все описано і проаналізовано, дана маса рекомендацій, написано тонни книг. А результат жалюгідний. Що ж відбувається?

Століттями усталені традиції сімейних стосунків стають несумісними з  новими традиціями, що формуються. Змінюється суспільний статус чоловіка і дружини, це, відповідно, змінює і психологію взаємин. І найбільшою проблемою стає нетерпимість кожного, невміння і небажання йти на компроміс. Читати далі

Благополуччя родини залежить не лише від потреби в любові

Найголовніша потреба людини — це любити і бути коханим. Родина допомагає людині реалізувати цю таку важливу необхідність найлегшим способом. Хто б сперечався, але ми не будемо. Просто не будемо забувати і про те, що благополуччя родини залежить не тільки від потреби в любові.

Нікуди не втекти від численних завдань з облаштування і ведення домашнього господарства. А ще народження і виховання дітей. І це цілком очевидні функції сім’ї, які так і кидаються в очі, коли ми говоримо про таке соціальне явище, як родина. Читати далі

ЗМІНИТИ КАТАСТРОФІЧНЕ МИСЛЕННЯ НА ПОЗИТИВНЕ

З інтерв’ю з Ковальовим Сергієм Вікторовичем (психолог, психотерапевт, доктор психологічних наук, професор)

Ми зможемо вижити тільки в тому випадку, якщо цілком змінимо свій світогляд. У нас повинні з’явитися своєрідні центри сили. Ментальної, розумової сили, яка буде задавати іншу картину світу. Оптимістичну, радісну, неегоїстичну, моральну, духовну. Чи може людина вплинути на реальність, змінити існуючу картину світу? Співвідношення між двома реальностями нагадує співвідношення між водою і льодом. Квантова реальність — це вода, з якої можна отримати все що завгодно. Коли вона, скажімо так, замерзає, вона перетворюється в нашу дійсність, в конкретні події. З цього випливає, що людина має досить великий потенціал для вольового впливу на навколишній світ. Тому що, насправді, квантова реальність — це реальність ймовірності. Залежно від наших власних думок, ми цілком здатні активізувати будь-який варіант подій. На жаль, більшість людей володіє «катастрофічним» мисленням, замість, так званого, анастрофічного. Тобто вони думають про те, що станеться щось погане. Читати далі

СИЛА МАТЕРИНСЬКОЇ ЛЮБОВІ

«Природа«   це єдина сила, яка нами керує. Вона породила  Великий вибух, і вона веде процес розвитку.  Всі закони і сили Всесвіту включені в неї. У це не  обов’язково вірити, це можливо розкрити, якщо тільки придивитися до того, що сьогодні переживає наше суспільство.Треба пізнати закон Природи, який передбачає загальний  зв’язок і взаємозалежність, в якій схована  велика сила любові. Читати далі