Архив рубрики: СІМЕЙНЕ КОЛО

Нове обличчя міста й сім’ї

pokolinnyaПитання: Які закони повинні діяти у правильному суспільстві і в сім’ї?
Відповідь: Закони рівності, загальної співучасті, єдності, взаємності. Все те, що ми бажаємо бачити у своїй родині, треба взяти і передати ці закони всьому народу.
Всі повинні прийняти їх і зрозуміти, що якщо ми всім народом не будемо жити за цими законами, то
жодна сім’я не зможе жити щасливо: ні найбагатша, ні найбідніша.
Спільне і приватне — рівні, тому якщо ми бажаємо, щоб у нашій власній сім’ї було все добре, необхідно налагодити добрі стосунки в суспільстві. І тоді суспільство буде підтримувати мир у кожній родині. У цьому весь секрет щасливої сім’ї.
Питання: Але я приношу ввечері в сім’ю все невдоволення, що нагромадилося за робочий день, всі свої сварки з товаришами по службі?
Відповідь: З ким же я можу сваритися на роботі, якщо всі — одна сім’я і піклуються одне про одного? Я буду бачити навколо себе тільки хороші приклади і відчувати всіх братами.
Таким буде завтрашній світ, якщо ми зараз почнемо вчитися, як його побудувати. І це зовсім нескладно. Людина, вставши вранці, дивиться 15-ти хвилинну бесіду по телевізору про правильні
відносини. Це цікава, приємна програма, яку він із задоволенням дивиться, бо розуміє, що вона приносить користь йому самому, дітям, всій родині.
Він приходить на роботу і перші півгодини-годину робочого дня — це семінар у колі про правильні стосунки між людьми. Тільки потім починають працювати. У середині дня — знову семінар. Без освіти для всього народу ми не прийдемо ні до чого хорошого.
В кінці робочого дня його навчають, як він повинен поводитися на дорозі, повертаючись додому, і як вести себе вдома. А вдома його чекають члени сім’ї, які теж отримали таку ж освіту. Всі вивчають, як налагодити хороші відносини один з одним. Адже за рахунок цього ми виграємо відчуття вищого існування, ніби опинилися на хмарі.
Це виліковує всі наші виразки, зміцнює зв’язок батьків з дітьми, відносини з сусідами, змінює обличчя нашого району та міста. Ніхто вже не боїться випускати дітей на вулицю, адже кожен перехожий поставиться до них, як до власних дітей. Але для цього всі повинні постійно вчитися.

Виховання. Яке воно повинно бути в родині?

Rod

 

Як відомо формування людини відбувається у суспільстві. Це стосується зовнішніх факторів життя людини. За внутрішні характеристики відповідають спадкові біологічні фактори. Важливі і перші, і другі. Але все починається з найближчого оточення, тобто з родини. Як відомо основа сім’ї це приязні, гарні стосунки.
Вченими встановлено,що саме риси характеру, навики спілкування, відношення до світу формуються у родинному колі. Вони мають таку властивість як довготривалість, тому що передавання досвіду від дорослого або від старшого молодшому відбувається з самого раннього дитинства, цей період є найбільш важливим для формування стійких рис особистості і способу дій у майбутньому житті.
Виховання – в широкому розумінні: процес і результат засвоєння та активного відтворення суспільного досвіду; у більш вузькому розумінні – процес направленної і систематичної дії на об’єкт для набуття ним потрібних якостей, властивостей, що відповідають загальноприйнятним, сталим взірцям.

Без гарного батька нема гарного виховання, недивлячись на усі школи, інститути і пансіонати.(Микола Михайлович Карамзін)
Важче здобути доброчесність, чим усі знання світу. (Дж. Лок)»3

ШЛЮБ

SHLYUB_2Словник Даля насамперед дає слову «чоловік (дружина)» визначення «зв’язаний шлюбом, чоловік і дружина, повінчана пара.» Але потім Даль зазначає, що у цього слова є і більш «древнє» значення: «Спряжка, пара, ярмо», «співробітник або помічник». Далю вторить Велика Російська енциклопедія, де слово «чоловік» походить від слова «СУПРЯГА» — в первісному значенні «пара, разом запряжена»; одна з традиційних форм селянської трудової кооперації та взаємодопомоги в Росії.» Подружжя – означає «в одній упряжі», тобто дві людини, які тягнуть разом свій життєвий віз.

Але в психологічному плані тут потрібно внести деякі істотні уточнення. Подружжя – це не просто двоє в одній упряжці, а двоє, що тягнуть в цій упряжці СПІЛЬНИЙ вантаж, йдуть в ОДНОМУ напрямку, об’єднані ЄДИНИМИ цілями і завданнями. У такому випадку дійсно життя в подружжі призводить до отримання різних благ.

А якщо двоє «спряжені» тільки горезвісним штампом про шлюб, а життєві цілі у них різні, напрямки руху різні, погляди на життя різні, і в результаті їх зв’язаність їм тільки заважає – виходить не подружжя, а байка про лебедя, рака і щуку. Такі відносини не допомагають, а заважають кожному з двох вирішити свої завдання і т.п.

Однак для того, щоб бути «справжнім подружжям», зовсім необов’язково збігатися буквально в усіх дрібницях і деталях. Головне – щоб співпадали ваші життєві установки, ваші глобальні завдання. При цьому обидва цілком можуть володіти різним «біологічним годинником», різними смаками в їжі і одязі, різними вподобаннями в мистецтві і т.п.

Взагалі в таких сім’ях не все і не завжди буває гладко: трапляються і короткочасні розбіжності, і суперечки – всі ж живі люди! Але при цьому подружжя будь-які питання і проблеми вирішує саме спільно. І обидва в конфліктних ситуаціях ЗАЦІКАВЛЕНІ йти на компроміс, – а в першу чергу зацікавлені в психологічному комфорті «товариша по упряжці»: бо якщо той з якоїсь причини втратить здатність «тягнути» в спільному напрямку – постраждають обидва.

В принципі, відносини «істинного подружжя» мають на увазі взаємовигідне співробітництво у всьому. І головне – використання відбувається насправді в спільних інтересах.

І як не парадоксально, зрештою пара може стати самодостатньою – не тому, що їх до цього зобов’язує закон або мораль, а саме за внутрішніми мотивами. Головне – те, що психологічно вони завжди разом (практично на рівні несвідомого), і знову ж таки це гарантує їм захист від усіляких складнощів.

І ті чоловіки й жінки, які в змозі піднятися над ворожнечею статей, подвійною мораллю та іншими забобонами, цілком здатні створити для взаємного задоволення такий істинно подружній союз. Правда, для цього необхідний інтелектуальна та психологічна праця, але просто так, власне, нічого в житті не дається. І безсумнівною нагородою за цю працю є міцна і взаємовигідна співдружність двох однодумців, саме про яку і говорять «муж и жена – одна сатана». А «сатана», до речі, тому, що проти такого союзу краще нічого не затівати – собі ж дорожче …

І звичайно, всяке подружжя (саме в згаданому сенсі) – неодмінно сім’я. Але при цьому не кожна сім’я є подружжям, навіть якщо вона складається з чоловіка і жінки, які начебто живуть разом і начебто йдуть по життю поруч. А тим більше «повного подружжя» не забезпечує сама по собі жодна реєстрація шлюбу.

Іншими словами, — якщо у двох є спільні завдання, які вони успішно вирішують без офіційної реєстрації, якщо обидва і так йдуть по життю «в одній упряжці», і при цьому не горять бажанням узаконювати свої стосунки – це їхнє особисте право! Особливо якщо жоден з них від такого життя не страждає, і обидва з честю несуть взяті на себе моральні, матеріальні, психологічні та інші зобов’язання один перед одним.

Але чи можна називати «не проштамповане» подружжя шлюбом? Відповідь на це питання теж починається з того, що взагалі означає слово «брак».

 

Джерело: http://www.naritsyn.ru/were_leaving_in_a_cloud_castle_or_the_last_word_on_civil_marriage.htm

# Подружжя # шлюб # сімейні_відносини

«Як досягти взаєморозуміння в сім’ї «

_20120922_1091295350

Наш світ здається нам дуже заплутаним. Він влаштований так, що на нас впливає безліч факторів, які формують нашу свідомість, стан, настрій.
Ми постійно перебуваємо в ситуації, коли інформація, яка до нас надходить, викликає у нас стан неприйняття, відторгнення, подиву, опір. Так трапляється, коли ця інформація відповідає сформованим у нас уявленням про життя, про людей, про світ.
Важко прийняти думку іншого, якщо вона розходиться з нашою. Відсутність розуміння з різних питань є коренем багатьох конфліктів, розборок, сварок у сім’ях.
У нас немає жодної можливості домогтися взаєморозуміння, якщо ми будемо виходити тільки з власної думки. Іноді вдаються до третьої сторони і наше просування до взаєморозуміння залежить від того оточення, яке задає мені напрямок досягнути взаєморозуміння. Я повинен налаштуватися на такий зв’язок з членами сім’ї, щоб подивитися на ситуацію з їхньої позиції. Побачити себе в них. Таким заміщенням я опиняюся в ситуації, коли світ і людські відносини є проявом загальної пов’язаності, залежності і взаємообумовленості. І цей закон є універсальним. Кожен член сім’ї повинен передати це відчуття іншому або намагатися зробити це. Це не буде жертвою, поступкою проти себе. Це буде доброю волею пробудити у відповідь прагнення у членів моєї сім’ї. Раціональності тут жодної немає.
Взаєморозуміння — це чуттєвий настрій на іншого. Особистий аспект нерозуміння переноситься у сферу міжособистісного об’єднання. Взаєморозуміння – означає розуміти позицію один одного, поважати цю позицію і знати цілі, до яких веде взаєморозуміння. Виходити з того, чого ми хочемо досягнути в результаті взаєморозуміння.