Архив рубрики: СВІТ НАВКОЛО НАС

Бажаний світ

Вважається, що людина живе в такому світі, в якому бажає жити. Так вважають філософи, фізики. Про це говорять і деякі психологи. Виходить, що світ, в якому ми живемо, в якійсь мірі
уявний. Чи є альтернатива у людини у виборі тієї чи іншої реальності?..
Відомо, що уява дійсно грає дуже важливу роль у житті людини і суспільства. У всіх культурах і філософських традиціях ми зустрічаємо ідею, яка називається «магією уяви». Наші уявлення про світ матеріалізуються. Для того, щоб правильно будувати світ, щоб він був конструктивним, добрим, щоб він, принаймні, рухався до добра, людям необхідно прагнути до адекватності
сприйняття світу (перш за все це стосується соціального сприйняття), і розуміти, що на людину діє багато факторів, зокрема і такий, як духовні закони світобудови. Читати далі

Корінь людської моралі

Відомий сучасний гуманіст Даріо Саллас Соммер називає науку, що дозволяє свідомо і добровільно взаємодіяти з Природою всюди у Всесвіті в ім’я досягнення вищого блага, що включає етичну і людську досконалість кожного, Фізикою моралі (física moral).
Традиційна мораль ґрунтована на вірі, що є великою перешкодою для невіруючих людей. На відміну від неї фізика моралі ґрунтована на розумінні і добровільному ментальному позиціонуванні людини всередині Космосу, чого можна досягти шляхом розвитку більш високих рівнів свідомості, прийняття вищих цінностей і внутрішньої дисципліни, що ведуть до найвищого успіху і щастя.
Фізика моралі вимагає розуміння і методичного підходу, перевірки на власному досвіді механізму енергетичних процесів
взаємовідносин людини і Природи.
Вивчення фізики моралі вагомо відрізняється від звичайних
інтелектуальних і психологічних технік, заснованих, як правило, на механічному повторенні. Необхідно почати з розуміння самого себе і усвідомлення своїх стосунків з Природою, для чого будемо виходити з ряду передумов. Деякі з них засновані на квантовій фізиці і дозволяють довести на практиці, що кожна дія людини, в залежності від її моральних якостей, тим або іншим чином впливає на весь Всесвіт.

Ви самі створюєте свою реальність

Вчені все частіше задаються питанням: Чи може людина вплинути на реальність, змінити існуючу картину світу? Це цілком можливо, вважає КОВАЛЬОВ С.В. — психолог, психотерапевт, доктор психологічних наук, професор, Президент міжрегіонального відділення нейролінгвістичного програмування. Ми зможемо вижити тільки в тому випадку, якщо докорінно змінимо свій світогляд. У нас повинні з’явитися своєрідні центри сили. Ментальної, розумової сили, яка буде
задавати іншу картину світу. Оптимістичну, радісну, неегоїстичну, моральну, духовну.
В науці вже склалося уявлення про те, що в залежності від наших власних думок, ми, взагалі-то,
здатні активізувати будь-який варіант подій. Читати далі

ЩО ДОПОМАГАЄ ЗРОСТАТИ НАШИМ ДІТЯМ?

На початку ХХI століття нам потрібні були багатомільйонне фінансування та
п’ять років роботи в одному з найпрестижніших медичних центрів світу, щоб
«відкрити» те, про що всі матері, багато батьків і все самки ссавців знали
завжди: новонародженому необхідний фізичний контакт з матір’ю, щоб
розвиватися.
У 80-ті роки прогрес в області неонатальної реанімації дав можливість
рятувати сильно недоношених дітей. У спеціальних інкубаторах-кувезах
можна було з великою точністю створити умови, необхідні для підтримки
життя в «креветочки», як їх ласкаво називали практиканти. Але тут
з’ясувалося, що нервова система недоношених немовлят не терпить
гігієнічних маніпуляцій медсестер. Тоді навчилися доглядати за немовлятами,
не торкаючись до них, а на кувезах стали вішати табличку: «Не чіпати».
Відчайдушні крики новонароджених іноді розривали серце навіть самим
загартованим медикам, але ті, підкоряючись дисципліні, їх ігнорували. Тільки
от невдача: не дивлячись на ідеальні температурні умови, регульований
рівень кисню і вологості, синє світло, вигодовування, виміряне з точністю до
міліграма, — немовлята не росли! Чому ж в умовах, близьких до ідеальних,
природа відмовлялася виконувати свою роботу?
Це приклад того, як людина покладається на свій розум, нехтуючи почуттями.
Природа не робить помилок, їм піддається наш егоїстичний розум, що прагне
постійно виправляти природу.

Альтруїзм – заручник репутації

Люди часто допомагають іншим, не замислюючись про ризики і вигоди. Причому допомога може бути надана не тільки друзям або родичам, але і абсолютно незнайомим людям. У деяких випадках люди готові навіть ризикувати своїм власним життям, діючи, не дивлячись на різноманітні небезпеки. Така поведінка, звичайно, не може сприйматися як продиктована вигодою, і являє собою еволюційну загадку. Так чому ж люди допомагають іншим, не розраховуючи на істотну віддачу, навіть якщо це їм дорого обходиться?

Нові дослідження, проведені психологами Єльського і Гарвардського університетів, дали відповідь на цю загадку. Виявляється, вигода все-таки є. Відповідно до їхніх висновків, є репутаційні вигоди для такої допомоги. Люди, які надають безкорисливу допомогу, сприймаються як більш надійні, це і є репутаційною вигодою. Проведений експеримент показав, що люди більш чуйні, якщо вони знають, що за ними спостерігають. Це свідчить про те, що найчастіше людина хоче мати гарну репутацію, яка може мотивувати її на такі вчинки.

СИЛА НАШОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Згідно з новими дослідженнями міжнародної групи вчених з’ясувалося, що стрес може бути заразним в спільнотах. Дослідження стосувалося студентів і вчителів, а також матері і дитини, що дозволяє зробити висновок про можливість застосування даного висновку до будь-яких спільнот. Надалі вчені планують продовжити дослідження. Дослідники назвали явище передачі стресу в суспільстві як «заразний стрес». А якщо говорити більш науковою мовою, то — поширення фізіологічних симптомів стресу і тривоги від людини до людини відбувається подібно до дії єдиного інформаційного поля.

Підтверджено, що стрес може бути заразним в аудиторії серед студентів і їхніх викладачів, повідомили вчені. Зокрема було розглянуто зв’язок стосовно стресу між студентами і викладачем. Від викладача стрес передається студентам, а в інших ситуаціях, студенти з тривогою або поведінковими проблемами стають джерелом стресу для викладачів.

Дослідження «є нагадуванням про системні проблеми», вважають дослідники.

Добрі відносини між людьми здатні змінити наше життя на краще, але перш за все людина повинна змінитися сама.

Принципи — це та основна істина, той закон або рушійна сила нашого життя. Вони завжди лежать в основі інших істин. Автор статті звертає увагу на 10 прекрасних принципів, які дозволяють нам бути кращими.

1. Принцип дзеркала. Перш ніж судити про інших, слід звернути увагу на себе.

2. Принцип болю. Ображена людина сама ображає інших.

3. Принцип вищої дороги. Ми переходимо на більш високий рівень, коли починаємо поводитися з іншими краще, ніж вони поводяться з нами.

4. Принцип бумеранга. Коли ми допомагаємо іншим, ми допомагаємо самі собі.

5. Принцип молотка. Ніколи не використовуйте молоток, щоб вбити комара на чолі співрозмовника. Читати далі

Наука в кризі – що далі?

«…Ми вперлися в дужескладний момент розвитку людства в цілому. Темпи розвитку техніки сьогодні дуже високі. А наша здатність це все усвiдомити і розумно в цьому технічному та інформаційному середовищі жити, від цих темпів відстає…» С. П. Капіца

Наука втамовує найвище прагнення людини – пристрасть до знань і володіння істиною. Здавалося б, науці забезпечений вічний розвиток, шанування і процвітання, але виявляється, це зовсім не так. В цей час наука, як «двигун прогресу», дає збої.

З початку нового століття вартість наукових досліджень круто пішла вгору. Сьогодні, заради просування у фундаментальному науковому пізнанні, доводиться будувати прилади фантастичної вартості, витрачаючи мільйони і навіть мільярди доларів – електронні мікроскопи, телескопи, прискорювачі елементарних частинок, наукові космічні станції і т.д.

Іншим «перекосом» цього процесу стала «комерціалізація» науки – різке переважання фінансування та залучення наукової еліти у вузькі прикладні дослідження «на замовлення». Наукові замовлення від військових відомств і близьких до них фірм, що призводять до створення і поширення все більш руйнівних смертоносних видів зброї, що сприяє активній дегуманізації науки. Читати далі

Самоствердження зі знаком плюс

У повсякденній мові, пересічній свідомості «самоствердження» часто пов’язують з негативними рисами характеру та  поведінкою, що принижує інших людей. Відомий психоаналітик Альфред Адлер називав  таке самоствердження «особистим»  і вважав, що в такому разі підвищення цінності Я (самооцінки того, хто стверджується), відбувається шляхом знецінення особистості  іншої людини (на якій  стверджуються). Самоствердження не вичерпується лише зверхністю відносно інших.  Так, за Адлером, людина здатна не лише до особистого, але й до конструктивного самоствердження – переваги над собою. Завдяки тому,  що  людина стверджує свою особистість конструктивними методами, вона більше цінує оточуючих, спілкування з ними  на роботі, у сім’ї, відносинах та ін.. Інакше кажучи, самоствердження не заважає людині розвивати почуття спільності, а навпаки, сприяє його розвитку. Чому так? Справа в тому, що конструктивне самоствердження особистості пов’язане з розумінням людиною себе і власних можливостей. І цей підхід людина  застосовує і відносно інших. У такому разі, Я однієї людини стає рівноцінним відносно Я інших людей, через спілкування з якими відбувається так зване «віддзеркалення» думки про себе.  Таким чином, необхідність самоствердження зумовлена  прагненням людини до самоусвідомлення, осягнення себе, поміж тим і завдяки відкритій взаємодії з соціумом.

Виховання прикладом: магія кола

За короткий час поняття кола, оточення, позначилися як потужний фактор, здатний істотно впливати на різні сфери нашого життя. Наприклад, купівельні групи, які отримують товари для школи, домагаються знижок до 25%. Всілякі об’єднання по прямих закупівлях овочів і фруктів економлять значні суми грошей.
Наша імунна система також схильна до впливу соціального кола. З’ясувалося, що турбота про оточуючих і почуття, що про тебе піклуються, піднімають тонус, зміцнюють імунітет, покращують серцеву діяльність і підвищують шанси на одужання при важких захворюваннях. Деякі дані вказують навіть на те, що соціальні зв’язки розвивають мозок.
Розмови про гарну поведінку не мають ніякого відношення до виховання. Виховання будується на прикладах. На дитину діють лише приклади. Якщо ми хочемо, щоб дорослий був вихований правильно, то і йому, як дитині, ми повинні показувати приклад. Тому в нас немає вибору, ми повинні організувати такі системи, які служили б прикладом правильних відносин один до одного. Але звідки ж нам взяти такі приклади, якщо всі перебувають у взаємній ненависті? Хто подасть нам приклад?.. Читати далі